Ентропійне

[kondybas]

Люблю дивитись на такі речі.

Це мені нагадує геніальні строчки, які я прочитав занадто рано, остаточно і безнадійно навчившись відрізняти справжню літературу від дешевої макулатури:

— Алло! Можете не старатися! Я все зрозумів! І зараз усе вам розкажу! — вигукнув Лікар.
— Де ти був? Я почав уже непокоїтися, — сказав Координатор. — Ти справді щось виявив? Бо Інженер нічого не второпає.
— Якби я й справді в цьому нічого не второпав, то ще міг би якось змиритися! — буркнув Інженер. Він підвівся, люто копнув носаком чорний предмет і зміряв Лікаря сердитим поглядом. — Ну й що ж ти виявив?
— Як на мене, то тут відбувається ось що, — почав спокійно пояснювати Лікар, якось дивно посміхаючись. — Ці штуковини всмоктуються он туди. — І він показав на пащу, яка саме розкрилася. — О, он вони вже починають нагріватися там, усередині, бачите? За мить усі вони розплавляться, перемішаються й поїдуть порціями нагору, де відбувається їхня обробка; ще трохи вишневі од нагрівання, вони провалюються донизу, там повинен бути ще один ярус, і з ними там ще щось діється; сюди вони повертаються через колодязь, уже бліді, але ще трохи світячись, підіймаються під самісінький дах, потрапляють до цього короваю, — він показав на завиток, — потім на «склад готової продукції», з нього вертаються назад у цю пащу, розплавляються в ній — і так по колу без кінця: формуються, обробляються, розплавляються, формуються.
— Ти збожеволів? — вражено прошепотів Інженер. На чолі в нього виступили великі краплі поту.
— Не віриш? Можеш пересвідчитися сам.
Інженер пересвідчився — двічі. Це тривало добру годину. Коли всі знову опинилися біля лотка, який саме наповнювався черговою порцією викладеного чотирикутником «кінцевого продукту», почало смеркатися і в цеху стало сіро.
Інженер немовби збожеволів — він тремтів зі злості, обличчя його конвульсивно посмикувалося.

Колись я писав, як неприємно мене вразила пустота та безглуздість книжок К.Саймака, що їх я мав необережність перечитати у зрілому віці. І як добре, що книжки С.Лема можна читать безкінечно, кожен раз знаходячи нову поживу для розуму.

Comments

[kondybas.livejournal.com]

Решту - вкрадемо! :)