kondybas

Карочє, в матері дзвонить телефон, вона починає давитися від сміху, маше мені, щоб я звернув увагу, і вмикає голосний динамік:

(якась жінка, хрипким здавленим голосом)
- Да, да! Я потрапила в аварію, даю трубку лікарю.
(чоловік)
- Добридень, це Борисов Петро Семенович, лікар швидкої. Хто вам Валентина?
(мама)
- Як хто? Дочка! (ніяких дочок в неї нема, ясне діло)
(чоловік)
- Ваша донька потрапила в ДТП, в неї зламані коліна...
(мама)
- А ступні, ступні не зламані?
(чоловік)
- Одна зламана!
(мама)
- А кістки тазу цілі?
(чоловік)
- Схоже, що є переломи кісток тазу! Потрібні гроші на операцію!
(мама, вже бурякова від німого сміху)
- Та яка операція, грошей не дам, усипляйте її!

Потім з телефону лилося десь п'ять хвилин матюків, погроз і взагалі істерики пройдисвіта, якого розвели, як лоха.

Телефонні шахраї - то невичерпне джерело позитивних емоцій. Якщо, звісно, вмієш їх патрати.