Майже забуте

[kondybas]

Під час мого студентства, над моїм ліжком у гуртожитку завжди висів маленький - 10х15 - портрет Леоніда Ілліча Брєжнєва, вирізаний з журналу "Комуніст" і запхнутий у саморобну рамку з віконного штапіка, пофарбованого у гидотну брудно-білу фарбу. На той час дорогий Леонід Ілліч вже давно помер, а СРСР іще ні, тому видовище цього портрета викликало когнітивний дисонанс і нервове заціпеніння в членів комсомольських загонів дружинників, що приходили шманать студентські барлоги. Видовище й справді було епічне. Над ліжком класичне покривало з оленями серед лісу, а між рогами в матьорого самця - кострубата рамочка з дорогим Льоньою "п'ять зірочок". Зазвичай дружинники поводились так, ніби вдерлись у помешкання де якраз близькі та родичі прощаються з небіжчиком - вони ніяково тупцялися, зиркаючи на портрета, і дуже зрідка були спроможні бодай щось спитати до пуття. Лиш раз мене спитали - чому в мене висить портрет Брєжнєва, на що я, дзвінким піонерським голосом і з нездоровим блиском в очах, збрехав, що дуже любив його.

А насправді, до самої смерті Леоніда Ілліча я соромився вимовляти його фамілію. Вона мені видавалась чимось таким же нецензурно-непристойним, як матюки.