Дурне

[kondybas]

Я абсолютно певний того, що позаземний розум не контактує із нашою цивілізацією лиш тому, що ми, людство, не є розумними в жодному з аспектів нашої діяльності.

Розум - це здатність передбачувати наслідки. Дурень сидить на гілляці і її ж пиляє. Розумна людина одразу ж бачить, чим усе закінчиться. Дурневі неодмінно треба гепнутись долу. Людство, досягнувши дрібничок у вигляді циклу Карно чи бозона Хіґза, в головному веде себе, як найпослідущий дурень. Усі вчинки людства зводяться до того, щоб перепиляти гілляку. Інколи людство гепається, і починає дорікати несправедливому устрою світу. Інколи йому щастить перепиляти гілляку не з того боку, і тоді людство пишається своїм успіхом, що є звичайнісіньким везінням. Якщо уважно подивитись, то протягом усієї історії людство не намагалось передбачати, чим закінчаться його починання. Воно просто робило те, що хотіло/могло, а потім, як правило, матюкалось та підтирало юшку з розквацяного носа.

Кожен день ми приймаємо дрібні рішення - купить ковбаси чи шпротів, поїхать до моря чи піти в ліс по гриби, зробить отвори під болт М8 чи М10, покласти лінолеум чи ламінат, і так далі. Якщо наш вибір виявиться невдалим, наступного разу ми приймемо інше рішення, більш правильне. Але те, перше рішення, не було результатом діяльності розуму, оскільки ми не передбачили наслідки. Ми його просто прийняли, вважаючи, що чинимо розумно та мудро. Насправді ж наші вчинки - бездумні, безглузді і нерозумні. Інколи ми не помиляємося, але не тому, що ми так розумно усе передбачили - нам просто пощастило. І, якщо тверезо подивитись із сторони, то видовище нерозумності окремих людей і людства в цілому просто жахає. Чи смішить - це майже одне й те ж саме.

Найсмішніше спостерігати повну розумову стерильність там, де розуму має бути найбільше - у серйозних людей, що приймають серйозні рішення. Наприклад, комерційний директор величезної корпорації приймає рішення випускать стопіцот різних моделей телефонів - з камерою та без, з тачскріном чи кнопками, червоненькі та біленькі... Це рішення він мотивує бажанням накрить усі ринкові ніші. Але давайте не будемо забувать, що він - дурень. Тільки трохи успішніший і хитріший за інших дурнів. Його успішна стратегія зводиться до того, щоб спробувати зпилять усі доступні гілки. З якихось гілок він неминуче гепнеться, а на деяких - всидить. І вся його успішність побудована на тому, щоб приховать невдачі і розрекламувать успіхи. Хоча і те, і друге - справа випадку, а не розуму.

Стопіцот моделей телефонів, ноутбуків, автомобілів, стопіцот сортів цукерок, ковбас, телевізорів, іграшок і шкарпеток. Усе це розмаїття - наслідок чужої старанно приховуваної дурості. І воно ж дає нам змогу демонструвати свою дурість щодня, роблячи вибір, не знаючи, не розуміючи наслідків. Усе, чим ми відрізняємось від мурах чи бджіл - це тим, що мурахи й бджоли давно визначились із тим, що для них краще. Яка архітектура та планування міст, яке харчування та суспільний устрій. Їм непотрібен розум, оскільки їм не треба приймати рішення і передбачувати наслідки. Нам він теж непотрібен, оскільки ми все одно нездатні ним скористатись. З точки зору стороннього спостерігача людство - носій не розуму, а клінічного, невиліковного, самовпевненого і пихатого, замозакоханого і впертого ідіотизму.

Я з вами, друзі мої, я такий же дурень, як і ви всі. Я так само бездумно прусь уперед, падаючи та помиляючись, пробуючи раз за разом чогось іншого, в надії, що нарешті мені колись пощастить. Я прикидаюсь сапієнсом, зкладаючи слова докупи у гарні фрази, що можуть справляти враження розумного осмисленого тексту. Але, як ви вже напевно здогадались, я не знаю наслідків, що їх викличе цей текст. Отже, я вчинив нерозумно, написавши його. Я навіть неоригінальний, бо ж задовго до мене якесь мудило встигло написать "..нам не дано предугадать, как наше слово отзовется..". Я просто сиджу і пишу, відчуваючи себе бовдуром, на якого начхать усьому всесвіту...

Ви тільки не зрозумійте мене правильно :)