Нобелівське

Ну, що ж. Чергова нобелівка з економіки не викликає нічого, окрім іспанського сорому. Виявляється, щоби жити з кожним роком все краще - треба постійно покращувати технології, через що й товари та послуги будуть все кращими. А старі речі треба викидати на смітник.

Банальщина? Трюїзм? Ні, одкровення, варте нобелівки. Правда-правда!

А от мені хотілося б побачити теоретичний опис кавітаційних пухирців, що будуть утворюватися в соціумі, коли темп поширення нових технологій перевищить модуль звичаєво-традиційної пружності хомосапієнсів. Простими словами - що буде, коли ми всі опинимося у становищі пенсіонерів, які не в змозі опанувати смартфони, крипту, ШІ етц. Коли ми всі, від немовляти до сторічного аксакала, безнадійно та остаточно відстанемо від прогресу.

За таку роботу і нобелівки не шкода. А не вот єто вот всьо.