Гегельянське

На початку 1900х Томас Алва Едісон отримав масу патентів на технології кіно- та звукозапису. Згодом він домовився із іншими власниками патентів в цій галузі про утворення консорціуму правовласників. Будь-хто, хто хотів знімать кіно, мусив башлять консорціуму ліцензійні відрахування в обсязі, що його консорціум - і тільки він - вважав справедливим. Треба сказать, що в "Компанії кінопатентів" Едісона уявлення про справедливість були нівроку масштабними, тому кіноіндустрія шукала бідь-яких шляхів, аби здихатись дотримання законних прав кінопатентної кодли.

Вихід знайшовся несподіваний і дуже зручний. Виявилось, що не у всіх штатах було однакове патентне право. І ті, хто хотів юзать едісонівські патенти на халяву, могли робить це абсолютно вільно у сонячній каліфорнійщині. Одна за другою поблизу Лос Анжелеса почали будуватись кіностудії в районі, що згодом дав назву всій американській кіноіндустрії - у Голівуді. В 1910 це було просто село, що жило з вирощування помаранчів, а всього через кілька років у Голівуді знімалось більше 800 фільмів на рік. Це були абсолютно, тотально піратські фільми, оскільки з використаних у продакшні едісонових технологій власне Едісону не діставалось ані цента.

Пройшло сто років.

Вчорашні пірати сьогодні викочують нівроку дебелі заявки на задоволення своїх власних правовласницьких апетитів, і дуже дивуються, коли їхні права намагаються уникнуть у будь-який спосіб.

Заперечення заперечення. Ті, хто боровся з правовласниками вчора, сьогодні самі стали правовласниками - і мішенню піратства. Думаю, що сумний досвід Едісона, що так і не отримав зиску з Голівуду, чогось та навчить сам Голівуд. Голівуд у широкому значенні цього слова.