Просвітницьке
22 Dec 2025 15:49![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kondybasБагато хто чув слова "офшор", "траст", "бенефіціар" етц, але народ якось не дуже розуміє, що воно таке. То я вам поясню.
Є така штука, як "право власності", про яке всі чули. Але мало хто в курсі, що право власності складається із трьох окремих прав:
- право володіння
- право розпорядження
- право користування
• Право користування означає право отримувати зиск і вигоду від майна. Скажімо, якщо ви є власником житла, то лише ви можете користуватися тим житлом. Як живучи в ньому, так і здаючи в оренду квартирантам.
• Право розпорядження означає право вирішувати, що буде з майном далі. Якщо ви є власником штанів, то лише ви вирішуєте, чи будете носити ті штани, чи порвете їх на ганчірки, чи взагалі спалите. Або продасте їх комусь іншому.
• Право володіння - це право визначати, кому належать права розпорядження та користування.
Право розпорядження та право користування можуть бути відчуджені на користь третіх осіб, як повністю, так і частково. Скажімо, здаючи квартиру в оренду квартирантам ви передаєте право проживати у квартирі в обмін на грошову винагороду. Але це не дає квартирантам права реконструювати житло або продати його. З іншого боку, генеральна довіреність на автомобіль дає права розпорядження та користування іншій особі - скажімо, ремонтувати той автомобіль чи продати його.
Але тут проявляється концептуальна різниця між т.зв. континентальною європейською правовою системою, та британською системою загального права. В континентальному праві право володіння завжди є невідчуджуваним, якщо майно не буде продане із так званим "переходом прав". Іншими словами, той, кому належить майно, повинен платити за нього податки, і в того, хто володіє майном, те майно може бути конфісковане - байдуже на договори оренди чи генеральні довіреності.
Якщо скласти табличку варіантів власності в континентальній системі права, то доступні наступні варіанти:
- володіння + розпорядження + користування = повна власність
- володіння + розпорядження / користування в орендатора
- володіння / розпорядження + користування в тримача генеральної довіреності
Британці ж в цьому питанні пішли значно далі. Не від хорошого життя, звісно. Все почалося під час хрестових походів, коли лицарі полишали свої маєтки та сім'ї та йшли визволяти гроба господня від сарацинів. Ну, й гинули там, як мухи, переважно від дизентерії (с). Британська ж корона дуже полюбляла конфісковувати майно, що залишилося без господаря, викидаючи сім'ї лицарів на вулицю без засобів існування. І щоби запобігти такій халепі, тамтешні теоретики права винайшли "довірче управління", англійською - "trust".
Збираючись у похід, британський лицар передавав право володіння своїм майном церкві, залишаючи права розпорядження та користування за своїм сімейством. В церкви ж, за тодішніми законами, майно не могло бути конфісковане навіть короною, і церква не платила податків з майна. Водночас, маючи лише право володіння, церква не мала права розпорядження майном, отже не могла виселить сімейство лицаря, а також не могла вимагать з того сімейства ніякого бакшишу, окрім оговореного при складанні угоди про передачу майна у траст церкві.
Цей схематоз набув широченної популярності, а оскільки церква тоді відносно сумлінно виконувала свою роль, то в трасти почали передавати не тільки право володіння, але й право розпорядження майном. Скажімо, на смертному одрі сер чи пер, маючи неповнолітніх нащадків, передавав все майно церкві з правом володіння та розпорядження. Тобто церква не тільки тримала титул на майно за винагороду, але й могла його комерціалізувати, отримуючи за те відсоток з профіту. Основний же профіт отримували нащадки сера чи пера - бенефіціари трасту.
Приємним бонусом до нового схематозу стало те, що список бенефіціарів можна було задавати не явно, переліком, а функціонально. Скажімо, "всі мої прямі нащадки до п'ятого коліна". Новонароджені нащадки автоматично ставали бенефіціарами трасту, оминаючи процедуру успадкування - і податку на спадок. У функцію визначення належності до бенефіціарів можна було вносити будь-які умови, як то "хто веде добропорядний спосіб життя", або "до завершення навчання в університеті" і так далі. Звідси, між іншим, пішли анекдотичні історії про "вічних студентів".
Фактично, британські юристи додали до типів власності ще два:
- володіння в трасту / розпорядження + користування в бенефіціарів
- володіння + розпорядження в трасту / користування в бенефіціарів
З часом короні надавали по ратицях і заборонили конфіскації, тож управителями трастів тепер могли бути і цивільні особи чи установи. Все це почало квітнути буйним квітом, через що навіть у законослухняній Британії почали вводити законодавчі антитрастові обмеження. Але в світі є багато колишніх британських колоній, що успадкували загальне право - всі ці бермуди, багами, каймани, джерсі, мени і тому подібні кіпри та острови кука. І всі вони так чи інакше юзають трастовий схематоз в хвіст і в гриву. За дивним збігом обставин в усіх в них дуже ліберальне податкове законодавство - аж до майже повної відсутності податків. Скажімо, на кайманових островах відсутні як податки на фізосіб, так і на підприємства-корпорації. Нема ані НДФЛ, ані ПДВ, ані податку на спадок, ані податку на приріст капіталу. Є тільки один податок - на імпорт. Все, що туди ввозиться (а ввозиться практично усе) обкладається податком у 30%. І на тому всьо.
І саме тому там засновують різні трасти, що йменуються "офшорами", яким у володіння передається різне майно. Як нерухоме, так і рухоме, як матеріальне, так і нематеріальне. Скажімо, мільярдер живе в маєтку, що належить його ж трасту, катається на яхті, що належить трасту, і увесь його бізнес належить трасту, який в офшорі з того всього не платить податків. І навіть той мільйон-другий кишенькових грошей мільярдер бере у позику в трасту, який гасить потім з свого власного доходу, чим той дохід ефективно обнуляється та не оподатковується.
Схема, насправді, дуже поширена. В трастах лежать гроші страхових компаній та пенсійних фондів, як і інших великих компаній. Рочків з 10-15 тому була велика війна проти трастів з боку США та ЄС, але закінчилося те все лиш вимогою прозорості руху капіталів, аби припинити фінансування криміналу через трасти. Самі ж трасти, як то кажуть, "обдєлалісь льогкім іспугом" - основи їхньої діяльності залишилися неушкодженими. Хіба що з новими вимогами звітності вже не так легко побудувати холдинг із десятка трастів, всередині якого бабло циркулює, відмиваючися від кокаїнума чи пороху.
Є така штука, як "право власності", про яке всі чули. Але мало хто в курсі, що право власності складається із трьох окремих прав:
- право володіння
- право розпорядження
- право користування
• Право користування означає право отримувати зиск і вигоду від майна. Скажімо, якщо ви є власником житла, то лише ви можете користуватися тим житлом. Як живучи в ньому, так і здаючи в оренду квартирантам.
• Право розпорядження означає право вирішувати, що буде з майном далі. Якщо ви є власником штанів, то лише ви вирішуєте, чи будете носити ті штани, чи порвете їх на ганчірки, чи взагалі спалите. Або продасте їх комусь іншому.
• Право володіння - це право визначати, кому належать права розпорядження та користування.
Право розпорядження та право користування можуть бути відчуджені на користь третіх осіб, як повністю, так і частково. Скажімо, здаючи квартиру в оренду квартирантам ви передаєте право проживати у квартирі в обмін на грошову винагороду. Але це не дає квартирантам права реконструювати житло або продати його. З іншого боку, генеральна довіреність на автомобіль дає права розпорядження та користування іншій особі - скажімо, ремонтувати той автомобіль чи продати його.
Але тут проявляється концептуальна різниця між т.зв. континентальною європейською правовою системою, та британською системою загального права. В континентальному праві право володіння завжди є невідчуджуваним, якщо майно не буде продане із так званим "переходом прав". Іншими словами, той, кому належить майно, повинен платити за нього податки, і в того, хто володіє майном, те майно може бути конфісковане - байдуже на договори оренди чи генеральні довіреності.
Якщо скласти табличку варіантів власності в континентальній системі права, то доступні наступні варіанти:
- володіння + розпорядження + користування = повна власність
- володіння + розпорядження / користування в орендатора
- володіння / розпорядження + користування в тримача генеральної довіреності
Британці ж в цьому питанні пішли значно далі. Не від хорошого життя, звісно. Все почалося під час хрестових походів, коли лицарі полишали свої маєтки та сім'ї та йшли визволяти гроба господня від сарацинів. Ну, й гинули там, як мухи, переважно від дизентерії (с). Британська ж корона дуже полюбляла конфісковувати майно, що залишилося без господаря, викидаючи сім'ї лицарів на вулицю без засобів існування. І щоби запобігти такій халепі, тамтешні теоретики права винайшли "довірче управління", англійською - "trust".
Збираючись у похід, британський лицар передавав право володіння своїм майном церкві, залишаючи права розпорядження та користування за своїм сімейством. В церкви ж, за тодішніми законами, майно не могло бути конфісковане навіть короною, і церква не платила податків з майна. Водночас, маючи лише право володіння, церква не мала права розпорядження майном, отже не могла виселить сімейство лицаря, а також не могла вимагать з того сімейства ніякого бакшишу, окрім оговореного при складанні угоди про передачу майна у траст церкві.
Цей схематоз набув широченної популярності, а оскільки церква тоді відносно сумлінно виконувала свою роль, то в трасти почали передавати не тільки право володіння, але й право розпорядження майном. Скажімо, на смертному одрі сер чи пер, маючи неповнолітніх нащадків, передавав все майно церкві з правом володіння та розпорядження. Тобто церква не тільки тримала титул на майно за винагороду, але й могла його комерціалізувати, отримуючи за те відсоток з профіту. Основний же профіт отримували нащадки сера чи пера - бенефіціари трасту.
Приємним бонусом до нового схематозу стало те, що список бенефіціарів можна було задавати не явно, переліком, а функціонально. Скажімо, "всі мої прямі нащадки до п'ятого коліна". Новонароджені нащадки автоматично ставали бенефіціарами трасту, оминаючи процедуру успадкування - і податку на спадок. У функцію визначення належності до бенефіціарів можна було вносити будь-які умови, як то "хто веде добропорядний спосіб життя", або "до завершення навчання в університеті" і так далі. Звідси, між іншим, пішли анекдотичні історії про "вічних студентів".
Фактично, британські юристи додали до типів власності ще два:
- володіння в трасту / розпорядження + користування в бенефіціарів
- володіння + розпорядження в трасту / користування в бенефіціарів
З часом короні надавали по ратицях і заборонили конфіскації, тож управителями трастів тепер могли бути і цивільні особи чи установи. Все це почало квітнути буйним квітом, через що навіть у законослухняній Британії почали вводити законодавчі антитрастові обмеження. Але в світі є багато колишніх британських колоній, що успадкували загальне право - всі ці бермуди, багами, каймани, джерсі, мени і тому подібні кіпри та острови кука. І всі вони так чи інакше юзають трастовий схематоз в хвіст і в гриву. За дивним збігом обставин в усіх в них дуже ліберальне податкове законодавство - аж до майже повної відсутності податків. Скажімо, на кайманових островах відсутні як податки на фізосіб, так і на підприємства-корпорації. Нема ані НДФЛ, ані ПДВ, ані податку на спадок, ані податку на приріст капіталу. Є тільки один податок - на імпорт. Все, що туди ввозиться (а ввозиться практично усе) обкладається податком у 30%. І на тому всьо.
І саме тому там засновують різні трасти, що йменуються "офшорами", яким у володіння передається різне майно. Як нерухоме, так і рухоме, як матеріальне, так і нематеріальне. Скажімо, мільярдер живе в маєтку, що належить його ж трасту, катається на яхті, що належить трасту, і увесь його бізнес належить трасту, який в офшорі з того всього не платить податків. І навіть той мільйон-другий кишенькових грошей мільярдер бере у позику в трасту, який гасить потім з свого власного доходу, чим той дохід ефективно обнуляється та не оподатковується.
Схема, насправді, дуже поширена. В трастах лежать гроші страхових компаній та пенсійних фондів, як і інших великих компаній. Рочків з 10-15 тому була велика війна проти трастів з боку США та ЄС, але закінчилося те все лиш вимогою прозорості руху капіталів, аби припинити фінансування криміналу через трасти. Самі ж трасти, як то кажуть, "обдєлалісь льогкім іспугом" - основи їхньої діяльності залишилися неушкодженими. Хіба що з новими вимогами звітності вже не так легко побудувати холдинг із десятка трастів, всередині якого бабло циркулює, відмиваючися від кокаїнума чи пороху.
