![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Транснаціональне
При тому, що економіка не є наукою в повному смислі цього слова, в ній копирсається добіса дослідників. І декому навіть вдається робити економічні відкриття та винаходи, справді гідні нобелівськимх премій. От тільки премій за них не дають.
Одним з таких винаходів є "подвійний ірландський з датським сендвічем". І це зовсім не про випить та закусить. Це про бабло.
Уявімо собі, що є американська компанія, яку засмучує податок на корпоративний прибуток у 35%. Це кого хочеш засмутить, але такі корпоративні податки мають(мали) місце лише у США. І от наша корпорація робить фінт - продає свої нематеріальні активи (патенти) компанії на Бермудах. За один долар. А на Бермудах, щоб ви знали, корпоративні податки дорівнюють нулеві. І на приріст капіталу теж. Там взагалі майже ніяких податків нема - ні на доходи фізосіб, ні ПДВ, ні на дивіденди, нічого. Крім податку на імпорт. Все, що ввозиться - цегла, картопля, сосасола та памперси - одразу +30% до ціни. Та сама ботва на Багамах та Кайманах.
І ось наша бермудська компанія, купивши патенти за 1 долар, дивиться на них, і каже: та це ж джекпот! Це всьо коштує 1 мільярд! І записує це у свої булгахтерські книги. Капіталізація бермудської компанії зростає на 999999999 доларів, але, як вже сказано, таке щастя не оподатковується ніяк. Але ж треба ще той уявний мільярд матеріалізувати. І бермудська компанія створює філію в Ірландії. Затим ця філія створює дві дочірні компанії - одну в Данії, а другу знов в Ірландії. Бермудська компанія (Б) передає право торгувати ліцензіями на патенти ірландській філії (Ф). Та передає це право датській компанії (Д), а та, в свою чергу - ірландській компанії (І). Виходить якось так:
(Б) -> (Ф) -> (Д) -> (І)
І ось ірландська компанія (І) штампує сидюки з патентованим софтом, виготовляє картонні коробки та райдужні наліпки с серійними номерами і продає їх, скажімо, за 100 баксів. 1 долар - то собівартість виготовлення матеріального носія, упаковки, реклами етц. Цей долар компанія (І) залишає собі і здає податкову звітність з нулем прибутку. А 99 доларів з кожного диска у вигляді ліцензійних відрахувань компанія (І), як субліцензіат, передає компанії (Д). (Д) ті 99 баксів передає компанії (Ф) і теж має нульовий прибуток. А компанія (Ф) кладе ті 99 баксів на рахунок материнської компанії (Б) в банку Бермудських островів, де, нагадую, податок на прибуток корпорацій дорівнює нулеві. А потім ця бермудська компанія дає гроші в борг тій американській корпорації, що продала їй патенти за 1 долар. А позики - то не дохід, там з оподаткуванням теж все хитро.
Все це було можливо тому, що за законами Ірландії та Данії транзакції (І)->(Д) та (Ф)->(Б) не оподатковуються. Якщо напряму - (І)->(Ф) чи (І)->(Б) - то буде стягнуто податок. Але якщо через прокладки (Ф) та (Д) - то вже ні. Власне, коли все це виявили, то вже пройшло більше 10 рочків експлуатації цієї схеми. Та й виявили чисто випадково - через аномальний ріст ВВП Ірландії. І коли почали розкручувати то всьо, то виявилося, що схему юзають в хвіст та в гриву. Ось тільки найбільш помітні учасники регати:
Adobe Systems
Airbnb
Apple Inc.
Eli Lilly
Facebook
General Electric
Google
IBM
Johnson & Johnson
Microsoft
News Corp
Oracle
Pfizer
Starbucks
Yahoo!
Одній тільки Apple влупили 13 мільярдів доларів штрафу за ухиляння від податків, і це вилізло на публіку. Більшість інших порішали все тишком-нишком, але навіть так корпорації залишилися в наварі.
UPD: Apple поклала ті 13 мільярдів на проміжний (escrow) рахунок і одразу подала апеляцію у Вищий Суд ЄС. І в 2020-му той штраф було скасовано, як незаконний (іншими словами - законними було визнано податкові практики Apple)
Десь у 2015 році законодавство Ірландії було змінено, і схема луснула. Але ж святе місце порожнім довго не буде. То ж в Ірландії прийняли закон про виключення з оподаткування приросту капіталу на нематеріальні активи, і з'явились нові схеми.
А ми, приходячи в магазин, з кожним товаром платимо ПДВ, який, чисто між нами, вже було сплачено до того усім виробничо-логістично-торговим ланцюгом. Але це тема для окремого поста.
Одним з таких винаходів є "подвійний ірландський з датським сендвічем". І це зовсім не про випить та закусить. Це про бабло.
Уявімо собі, що є американська компанія, яку засмучує податок на корпоративний прибуток у 35%. Це кого хочеш засмутить, але такі корпоративні податки мають(мали) місце лише у США. І от наша корпорація робить фінт - продає свої нематеріальні активи (патенти) компанії на Бермудах. За один долар. А на Бермудах, щоб ви знали, корпоративні податки дорівнюють нулеві. І на приріст капіталу теж. Там взагалі майже ніяких податків нема - ні на доходи фізосіб, ні ПДВ, ні на дивіденди, нічого. Крім податку на імпорт. Все, що ввозиться - цегла, картопля, сосасола та памперси - одразу +30% до ціни. Та сама ботва на Багамах та Кайманах.
І ось наша бермудська компанія, купивши патенти за 1 долар, дивиться на них, і каже: та це ж джекпот! Це всьо коштує 1 мільярд! І записує це у свої булгахтерські книги. Капіталізація бермудської компанії зростає на 999999999 доларів, але, як вже сказано, таке щастя не оподатковується ніяк. Але ж треба ще той уявний мільярд матеріалізувати. І бермудська компанія створює філію в Ірландії. Затим ця філія створює дві дочірні компанії - одну в Данії, а другу знов в Ірландії. Бермудська компанія (Б) передає право торгувати ліцензіями на патенти ірландській філії (Ф). Та передає це право датській компанії (Д), а та, в свою чергу - ірландській компанії (І). Виходить якось так:
(Б) -> (Ф) -> (Д) -> (І)
І ось ірландська компанія (І) штампує сидюки з патентованим софтом, виготовляє картонні коробки та райдужні наліпки с серійними номерами і продає їх, скажімо, за 100 баксів. 1 долар - то собівартість виготовлення матеріального носія, упаковки, реклами етц. Цей долар компанія (І) залишає собі і здає податкову звітність з нулем прибутку. А 99 доларів з кожного диска у вигляді ліцензійних відрахувань компанія (І), як субліцензіат, передає компанії (Д). (Д) ті 99 баксів передає компанії (Ф) і теж має нульовий прибуток. А компанія (Ф) кладе ті 99 баксів на рахунок материнської компанії (Б) в банку Бермудських островів, де, нагадую, податок на прибуток корпорацій дорівнює нулеві. А потім ця бермудська компанія дає гроші в борг тій американській корпорації, що продала їй патенти за 1 долар. А позики - то не дохід, там з оподаткуванням теж все хитро.
Все це було можливо тому, що за законами Ірландії та Данії транзакції (І)->(Д) та (Ф)->(Б) не оподатковуються. Якщо напряму - (І)->(Ф) чи (І)->(Б) - то буде стягнуто податок. Але якщо через прокладки (Ф) та (Д) - то вже ні. Власне, коли все це виявили, то вже пройшло більше 10 рочків експлуатації цієї схеми. Та й виявили чисто випадково - через аномальний ріст ВВП Ірландії. І коли почали розкручувати то всьо, то виявилося, що схему юзають в хвіст та в гриву. Ось тільки найбільш помітні учасники регати:
Adobe Systems
Airbnb
Apple Inc.
Eli Lilly
General Electric
IBM
Johnson & Johnson
Microsoft
News Corp
Oracle
Pfizer
Starbucks
Yahoo!
Одній тільки Apple влупили 13 мільярдів доларів штрафу за ухиляння від податків, і це вилізло на публіку. Більшість інших порішали все тишком-нишком, але навіть так корпорації залишилися в наварі.
UPD: Apple поклала ті 13 мільярдів на проміжний (escrow) рахунок і одразу подала апеляцію у Вищий Суд ЄС. І в 2020-му той штраф було скасовано, як незаконний (іншими словами - законними було визнано податкові практики Apple)
Десь у 2015 році законодавство Ірландії було змінено, і схема луснула. Але ж святе місце порожнім довго не буде. То ж в Ірландії прийняли закон про виключення з оподаткування приросту капіталу на нематеріальні активи, і з'явились нові схеми.
А ми, приходячи в магазин, з кожним товаром платимо ПДВ, який, чисто між нами, вже було сплачено до того усім виробничо-логістично-торговим ланцюгом. Але це тема для окремого поста.
no subject
Ви помиляєтеся. Все сталося строго навпаки.
З переходом до постіндастріалу виробництво потребує все менше людської праці (що заміняється автоматизацією-роботизацією), і продукує все більше продукції з меншими витратами та більшим прибутком. Тому капітал зростає, а вчорашні пролетарі, викинуті з виробництва, перетворюються на люмпенів.
Цей процес вже достатньо очевидний, через що виникла ідея "безумовного базового доходу". Давати люмпенам гроші за символічну чи формальну працю (аби не казилися від нудьги), щоби люмпени могли споживати продукцію виробництва. І це ще тільки самий початок процесу. Перехід від феодалізму до індустріального капіталізму призвів до купи революцій, заколотів і війн, включаючи дві світові. Зараз відбувається не менш радикальна трансформація, тільки значно швидше. Якщо вам здається, що світ сказився, то десь так воно приблизно і є.
no subject
тільки тоді людська праця буде використовуватись менше, коли хоч де-небудь "власник" або самотужки розпочне виробляти товар від сировини до полиці магазину, або винагороджуватиме тих, кого Ви презирливо називаєте пролетаріатом ДОСТОЙНО за час ЖИТТЯ (працівника), котрий той ВИТРАЧАЄ на виготовлення товару.
досі цього НЕМА і навіть за горизонтом НЕ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ. Навіть утопістами-пастіндастрі.
no subject
Ви сам вказуєте ВІДВЕРТУ МАХІНАЦІЮ
1. Компанія розробила продукт В ДЕРЖАВІ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ РЕСУРСИ в даному випадку США.
2. Але, знайшовши шпарину "вивела 1 МЛРД" (Ви самі такий приклад навели) за межі США, "продавши" ліцензію за 1 бакс.
3. Відтак у державі виникла "дірка", а в кишенях спритників "поважчало"
на одні і ті самі 999 999 999 баксів.
АЛЕ ВСЕ ЗАКОННО. Най пролетарі "без солі" нові ресурси готують спільнотою для наступних спритників, які "вміють знайти шпарину".
Ось тільки Остап Бендер не геній, а шахрай при всіх його "цілком законних способах отйома дєнєг".