kondybas

Мені дуже подобаються відоси з ютуб-каналу Asianometry. Вони, переважно, стосуються чіпмейкерської індустрії (що цікаво саме по собі), але, також, автор піднімає й інші теми. Зокрема, показує, як технологічно шикарні ідеї гинуть внаслідок помилок маркетингу, менеджменту чи політичних ігрищ.

Але в цьому відео я почув те, що відчував раніше: в процесі розробки схем розробники орієнтуються на "естетичне почуття" щодо дизайну. Що з досвідом в розробника виробляється "чуйка", яка дозволяє бачити хороші та погані ділянки дизайну без аналітичної раціоналізації.

Watch on YouTube

Колись давно в мене був випадок - я затіяв радикальне оновлення поштової системи в конторі, де працював. Пошта юзалась дуже інтенсивно, більше тисячі активних акаунтів, і значна частина внутрішнього документообігу йшла саме поштою. Навіть випереджуючи телефон, бо в конторі стояла стара, ще кроково-координатна АТС, в якій живих залишалось заледве півтори сотні номерів.

В мене вже все готове, тільки помінять конфіги всіх підсистем, рестартувать - і вперед!
І от я відчуваю, що не можу того зробити. Муляє мені шось, не пускає, прямо ноги підгинаються і слабкість навалюється. Як в Редріка Шухарта, сталкєра, що не міг гайку кинуть. Так я в той день нічого і не зробив. І ще тиждень нічого не робив, взагалі нічого, навіть в конфіги не ліз. А потім мене аж підкинуло - а що в мене робиться в отому скриптику, де я конверсію поштових скриньок з CP1251 в UTF8 роблю? З десятка конфігів та двох десятків скриптів - конкретно в оцьому? Ну, і знаходжу там косячину, в одній строчці. Паскудну таку косячину. Після якої довелось би все зупинять та піднімать з бекапу, втративши всю пошту за день чи два, чи скільки б там пішло часу перш, ніж той косяк виліз би.

І от дивився я на ту строчку і згадував, що муляла мені вона ще відпочатку, таке було специфічне естетичне відчуття, як від брудного сліду на свіжовимитій підлозі, чи від клякси на каліграфічному тексті. Щось чужорідне, чого тут не повинно бути. Я й раніше таке відчував, дивлячися в код, і завжди тій чуйці довіряв. Виходить, це не тільки в мене таке.